Таїсія Кириловська, «Молодий Буковинець» № 95 від 16 липня 2003 року
Перш ніж приступити до пісенного змагання, учасники та гості I Міжнародного пісенного фестивалю «Пісня буде проміж нас» відвідали будинок, в якому жив і творив Володимир Івасюк.
— До цієї події ми ретельно готувалися, — розповідає директор музею Парасковія Нечаєва. — Допоміг нам і міський голова — примусив «Укртелеком» заасфальтувати зіпсовані ними ж тротуари навколо будинку. Приємно, що молоді виконавці і ті, хто вже брав участь у конкурсі, залишилися зацікавлені особистістю Івасюка.
Григорій Долінце, член журі, Міністерство культури Молдови, музичний коментатор:
— Володимир Івасюк — це могутня постать у сучасній естрадній музиці, ціла епоха. Він створив свій власний стиль,
увібравши все найкраще західного регіону. Я вже не вперше беру участь у конкурсі, а про музей дізнався тільки сьогодні.
Чому нас жодного разу сюди не привозили? Це дуже важливо для молодих виконавців, а для мене просто неймовірно цікаво.
Ірина Дорофєєва, лауреат конкурсу, член журі, гість фестивалю (Білорусія):
— Для мене музика Івасюка надзвичайно гарна, духовно насичена і підходить до мого душевного стану.
У кожній пісні відчуваються національні витоки. У моєму репертуарі вже є багато пісень Івасюка, а сьогодні я співатиму
пісню на вірші Богдана Стельмаха «Нестримна течія». У будинку композитора мені хочеться якомога більше почути,
побачити і увібрати у себе ту атмосферу, в якій писалися пісні.
Паскал, лауреат міжнародних конкурсів, гість фестивалю (Болгарія):
— Я співаю пісні чотирнадцятьма мовами світу. Українською мовою — тільки пісні Володимира Івасюка.
Ознайомлений з творчістю дуже багатьох композиторів, але такого, як він, більше не знаю. Кожна його пісня — абсолютний
хіт. У музеї Володимира я навіть не сподівався так багато дізнатися і отримати могутній емоційний заряд. Прикро, що його
життя обірвалося так рано.