Вадим Пелех, «Символи» липень 2003 року
Другий регіональний рок-фестиваль «Володимир Івасюк: Модерн» відбувся у Чернівцях.
Минаються часи, коли увесь вияв владної любові до молоді на свята у Чернівцях виливався в організацію великої, але банальної дискотеки на одній з головних площ міста. Цього року, підбитий ідеями мистецького центру «Музична толока», відділ у справах сім´ї та молоді міськради зголосився на перетворення Соборної площі у велетенський роковий майданчик.
Власне, ідея проводити у День молоді фестиваль «Володимир Івасюк: Модерн» реалізується у Чернівцях вже другий рік. Але рок-фестивалю такого високого рівня наше місто не бачило чи не з десяток років. Не вийшовши з бюджету, передбаченого на святкування, організатори умудрилися і привезти якісне звукове обладнання з сусіднього Кам´янця-Подільського, і змайструвати новий сценічний намет, і на останок, — навіть запросити доволі маститих гостей зі Львова. Гурт «Мертвий півень» дійсно виявися тією потужною кодою, яка мала б завершувати рокове дійство, у назві якого фігурує ім´я Володимира Івасюка. Але фестиваль на Соборній не перетворився на сольний виступ однієї зірки. Врахувавши умови, зауваження і побажання «Толоки» від попередніх акцій, місцеві рокери поставилися до цьогорічного фестивалю на диво серйозно. Об´єктивності заради, слід сказати, що потрапити у список учасників тутешнім рок-гуртам було зовсім не просто. За довго до фесту оргкомітет організовував прослуховування та відвідував репетиції команд, тільки після цього даючи “добро” на виступ з великої сцени.
І така доскіпливість принесла свої результати, адже у день фестивалю зі сцени дійсно прозвучав ТОЙ Івасюк, яким бачить його творчість нинішня рок-тусовка Чернівців. Приємно, що розучуючи композицію класика, кожна команда не сліпо “знімала” награний раніше кимсь твір, а намагалася привнести у хіт тридцятилітньої давності ознаки свого власного, властивого лише їй, стилю. І це, у більшості, вдалося. Гарний старт фестивалю дав панківський «Водограй» у виконанні «Пестецидів». А далі були: хард-корова «Червона рута» — від «Сатіроса»; поп-рокове звучання хіта «Я піду в далекі гори» у інтерпретації групи «Реквієм»; брит-попівські мотиви і дещо модернізований “канонічний” текст «Нестримної течії» запропонував «Біонік»; не відступив від постулатів важкого року і довгих гітарних соло «Хронос», виконуючи «Колиску вітру»; «Зе кобандз» потішили нью-вейвовими «Двома перстенями»; «Анно Доміні» вкотре заграли свою, хіп-хопову «Руту»; а «ПроРок», виконуючи «Квіти для тебе», видав такий “львівський саунд”, що хлопців запросто можна було дописувати у список “західного десанту”, який на фесті складали молода але потужна «Річ без господаря» та більш маститі їх земляки — «Мертвий півень».
Цього разу «Музична толока», на рахунку якої не одна подібна акція під узагальненою назвою «ДрайвомірЪ», запропонувала слухачам черговий соціальний слоган фесту — «ДрайвоміромЪ» проти корупції!» з ініціативи місцевої коаліції «Партнерство за прозоре суспільство». Своєю творчістю музиканти-учасники показували не тільки своє прочитання творчості Володимира Івасюка, а й продемонстрували своє бачення молодіжного мистецтва: «чесна музика — без фонограм!», так само, як «чесне суспільство — без корупції». Активісти громадських організацій — членів коаліції — у фірмових футболках розповсюджували серед глядачів стильні стікери — антикорупційні листівки. А один з керівників формації, Василь Паламар, виступив з палкою промовою зі сцени фестивалю.
Звичайно, не обійшлося й без прорахунків. Привезений здалеку звук та його тривале налаштування призвело до затримки початку акції, а відмова одного з партнерів фестивалю — до того, що світло на сцені монтували уже під час виступів. Цікавим штрихом фесту стала і демонстрація на площі зовсім нового для нашого міста авто — «Міцубісі Аутлендер». Щоправда, побоюючись енергійних слухачів, модний автомобіль не залишили поблизу сцени аж до кінця акції.
Поза тим, позитивів від цьогорічного фестивалю «Володимир Івасюк: Модерн» було набагато більше. І найголовніший, — це те, що місцеві рокери вперше змогли пограти на нормальному (а не “гаражному”) обладнанні, навчилися працювати у фестивальному режимі, зрештою — побачити, що таке відчуття великої сцени. До того ж, як і було обіцяно, запис виконуваних каверів Володимира Івасюка проводився на цифрові носії. І хоча ще рано говорити про випуск повноцінного компакту за підсумками фестивалю, все ж, прецедент доволі показовий, адже отримані демоматеріали, потрапивши до різноманітних продюсерських агенцій, слугуватимуть гарним прикладом того, на яку європейську музику і який стиль життя орієнтуються молоді виконавці європейського міста Чернівці.