Максим Міщенко, «Високий Замок» № 260 (2390) від 12 листопада 2002 року
Народження пісні відбувається в душі і в серці, це — таїна, незбагненна навіть для її творців.
Кожне з таких народжень має свою історію — часом дуже коротку, коли твір вибухає миттєво, мов спалах, часом довгу, бо ж пісня може виколисуватися тижнями, місяцями, а то й роками, а потім ще відшліфовуватися вже двома співавторами — музики й віршів. І навіть такий метр, як Юрій Рибчинський, до багатьох зі своїх пісень списував цілий загальний зошит чернеток.
«Червона рута» — найзнаменитіша пісня Володимира Івасюка, яка, як і сам образ, давно стали символом усього найкращого, найчистішого у сучасній естраді. Але це далеко не перший твір композитора, як дехто вважає. До «Червоної рути» він — іще зовсім юнак — уже мав у доробку низку чудових пісень і навіть нагороди за них на всеукраїнських конкурсах. Одну з них — «Колискову для Оксаночки» на свої ж вірші — присвятив молодшій на 12 років сестрі (нині Оксана Михайлівна — кандидат філологічних наук, доцент Чернівецького університету). Раніше від знаменитої пісні написано й інший суперпопулярний шлягер «Я піду в далекі гори», де Івасюк також є автором віршів. А де ж коріння «Червоної рути»?
Володимир Івасюк народився і виховувався у родині справжніх українських інтелігентів. Батько — світлої пам´яті Михайло Григорович Івасюк — письменник, учений-літературознавець, поліглот, енциклопедист, людина вишуканої культури, мав значний вплив на формування особистості композитора, його мистецьких та естетичних смаків. Саме у багатющій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, а там — на такі рядки:
Назбирала троєзілля,
червону рутоньку,
Та й хотіла вчарувати
мене, сиротоньку.
Образ червоної рути — такий яскравий, несподіваний, доти невідомий — заворожив юнака. У пошуках його деталізації він багато мандрував Буковиною, Гуцульщиною, Покуттям, слухаючи прадавні легенди перекази. І, зрештою, саме цей, знайдений у книзі батькової бібліотеки образ, привів до створення знаменитої на весь світ пісні.
Її Володимир Івасюк написав 1968 року вже студентом Чернівецького медичного інституту, і було йому тоді всього 19 років...
Нині легендарний, а тоді самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» з буковинського містечка Вижниці дав цій пісні ті крила, на яких вона полетіла до людей. І сьогодні Василь Зінкевич з трепетом згадує, як до них на репетиції «Смерічки» приїздив останнім вечірнім поїздом з Чернівців у Вижницю Володимир Івасюк, а вдосвіта тим же потягом повертався, щоб устигнути на заняття в медінституті. І тоді, між високих гір, серед карпатської ночі розцвітала вперше «Червона рута», щоб квітнути завжди.
На фото: Володимир Івасюк (липень 1976 року). Фото Володимира Дубаса.