Василь Мартинов, «Високий Замок» № 42 (2474) від 4 березня 2003 року
4 березня — день народження композитора-легенди.
Із Володимиром Івасюком мене познайомив поет Ростислав Братунь. Було це у 1977 році у Львівському цирку, де творча молодь міста давала великий концерт, щоб грошовий збір за нього переказати у Фонд миру.
Зустрілись за цирковими лаштунками.
— А я уже знайомий з вами заочно, — сказав він. — Мені і моєму батькові показувала вашу збірку «Сонцелюби» Ірина Вільде. В ній є вірш «Поговоріть з людиною», який ви їй присвятили. Я пообіцяв Дарині Дмитрівні написати на ці слова романс і вже над ним працюю.
З того дня ми почали спілкуватися. Телефонували одне одному. Листувались. Та одного разу Володимир повідомив:
— Незабаром зустрінемоcь і послухаємо ваш твір...
Оте “незабаром” завершилось трагічною смертю композитора.
А його останні твори безслідно зникли. Про це, зокрема, свідчить публікація у газеті «Молодь України» за 23 вересня 1989 року за підписом журналіста Ігоря Чеховського.
Він, зокрема, написав: «Володині пісні народжувалися спонтанно, інколи у найнесподіваніших місцях. Отож митець змушений був постійно носити з собою портфель з чернетками творів, над якими працював. Відомо, що останні дні його життя були позначені активною роботою над партитурою кантати «Чуття єдиної родини», замовленої Міністерством культури України на слова радянських поетів, оперою «Дарина» на історичну тематику (оригінальний твір із 30 пісень-арій, розрахованих на голос Софії Ротару), піснею для Ірини Вільде на слова львівського поета Василя Мартинова...». Було згадано й інші твори. Далі автор повідомляв: «З усього того скарбу вціліла частина кантати «Зустрічайте мене» на слова Р. Братуня, лібрето на вірші Тичини, Рильського. Решта заготовок творів безслідно зникла, бо знайдений після смерті Володі його портфель виявився... порожнім».
Яка велика втрата для мистецтва!
Усі ці роки мене не полишала думка написати пісню про Володю. Якщо він сам не встиг подарувати мені романс на мої слова, то чому б не присвятити пісню його пам´яті? Так я написав «Пісню про Володимира Івасюка». Музику до неї написав відомий львівський композитор Валерій Квасневський. Першою її почула сестра Володимира Івасюка Галина... телефоном. Відтак попросила:
— Перепишіть її й для мене. По Львівському радіо її мають почути у виконанні соліста Львівської філармонії Богдана Косопуда.