Слова пісень Володимира Івасюка

Цей сайт не оновлюється з грудня 2003 року. Дивiться нову версiю ivasyuk.domivka.net.

А ти подумай
вірш: Ростислав Братунь

Є хмарний день, є день без хмар —
Життя химерний календар.
Неждана перша сивина,
А все здається, що весна.
Тобі шумить веселий ліс,
І тільки білий шум беріз...
І тільки білий шум беріз...

Приспів:

А ти подумай, ти помрій,
Чи день не загубив ти свій,
Чи доробив, чи докохав,
Чи людям і землі усе, що міг, віддав.

Є хмарний день, є день без хмар,
І в кожнім є свій дивний чар,
Коли зумієш в них знайти
Ніким не звідані світи, —
Тобі грайливий річки плин,
І тільки хвиль печальний дзвін.
І тільки хвиль печальний дзвін.

Приспів.

Є хмарний день, є день без хмар.
У серці не вщухає жар,
Роки не гасять почуття:
У нім весна, у нім життя.
Тобі відкритий цілий світ,
Коли у ньому є твій слід.
Коли у ньому є твій слід.

Приспів.

Балада про Віктора Хара
1973
вірш: Богдан Стельмах

Похмура ніч над Чілі залягла,
Та смерть життя здолати не змогла.
Ще під катами похитнеться трон,
В народу кожна пісня — то патрон.

Приспів:

Стоїть Віктор на лінії вогню,
Шість смілих струн стріляють в солдатню.
Поети на посту —
І пісня не вмира,
Дзвенить крізь ніч густу
Твоя відважна гра.
Дзвени, гітаро, дзвени, гітаро,
О, дзвени, гітаро!

Як воду спрагла нива навесні,
Ввібрав народ усі твої пісні.
А ворогів пісні твої уб’ють,
Уб’ють на світі ненависть і лють.

Приспів.

Нехай у тебе нині рук нема,
Але твоя гітара не німа.
Твоя гітара — автомат,
Бо ти співець, бо ти — солдат.

Приспів.

Балада про мальви
1972
вірш: Богдан Гура

Заснули мальви біля хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне, мати не засне, —
Жде вона мене.

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.

Я не одна пішла у небуття.
Багато мальв насіяло життя.
Вони шепочуть для тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни...»

У матерів є любі діти,
А у моєї — тільки квіти.
Самотні мальви під вікном, мальви під вікном
Заснули вже давно.

Як сонце зійде, — вийди на поріг,
І мальви вклоняться тобі до ніг.
Пройдися полем, — мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.

Життя, як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигла принести —
Прости, прости, прости, прости...

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла.
Прости, прости, прости, прости...

Балада про отчий дім
вірш: Ростислав Братунь

Мій отчий незабутній доме,
Ти — вічний поклик з далини,
В тобі усе, усе мені знайоме,
В тобі усе, усе мені знайоме
І близьке, мов дитинства сни.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.

Приспів:

А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить в мені
Те світло у твоїм вікні.

Завжди мене чекає мати,
Для неї я мале дитя,
Що перший крок пройшло від хати,
Що перший крок пройшло від хати,
Іще не знаючи життя.
Мій отчий незабутній доме,
До тебе лину я без втоми,

Приспів:

Бо я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.

Мій отчий незабутній доме,
Зі мною скрізь твоє тепло,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Твоїм добром здолаю зло.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.

Приспів:

А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить в мені
Те світло у твоїм вікні.

Балада про скрипки
1971
вірш: Василь Марсюк

Ой, зробив хлопчина та й дві красні скрипки,
Поділив надвоє снів своїх красу.
Що перша скрипка — біла лебідка,
А дуга скрипка — вечірній сум.

Закохались в нього дві сестри весною:
Одна — як та нічка, друга — мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.

Одна сміялась, плакала друга.
Гей, поєднались радість і туга.
Гей, поєднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках, ночі і днини.

А як розійшлися ті пісні луною,
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Легінь між ними явором став.

Залишив на світі дві самотні скрипки,
Залишив на світі снів своїх красу.
Що перша скрипка — біла лебідка,
А дуга скрипка — вечірній сум.

Там, де став явір понад плаями,
Знову я чую відлуння пісень:
Одна верба співає ночами,
Друга верба співає удень.

Одна сміється і плаче друга,
Гей, поєднались радість і туга,
Гей, поєднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках ночі і днини.

Батьківська балада
вірш: Ростислав Братунь

Я іду із далекого літа
По дорозі обпалених днів, —
З ран пекучих ще крові не змито,
І я весь ще палаю в огні.
Я іду — і нема повороту,
Я іду — молодий, як тоді,
Коли в бій за собою вів роту —
Молодий, молодий, молодий...

На дружину, в журбі посивілу,
Я із фото дивлюсь, наче син...
Її сльози пекучі розмили
Навіть спогад моєї весни.
Я іду — поклонитись дружині
За чекання, за тугу, за біль.
Хай пробачить солдатську провину,
Що судивсь мені вічний бій.

Мої діти, ровесник я з вами,
Або, може, молодший за вас.
Пролягає між нами мостами
Для народу врятований час.
Я іду — я навічно із вами,
Не покину солдатські ряди.
Батько завжди з своїми синами —
Молодий, молодий, молодий!..

Білий серпанок
вірш: Ростислав Братунь

Спогад про світлий, радісний сніг
Білим серпанком на пам’ять ліг.
Білим серпанком, який зберіг
Вітром не стертий,
Вітром не стертий
Слід наших ніг.
Вдвох протоптали ми в далину
Стежку кохання в нашу весну.
Досі у серці бринить для нас
В сяйві ліхтарень сніжинок вальс,
Сніжинок вальс.

Приспів:

Трамвайна зупинка,
Стривожений сміх,
Розтала сніжинка
На віях твоїх.
І всюди лунає,
Лунає для нас
Той неповторний вальс,
Той неповторний вальс,
Той неповторний вальс.

Лине за роком хвилею рік,
Сніг розмиває весни потік,
Але серпанок перших снігів
Для нас миліший, для нас миліший
В цвіті лугів.
Білий серпанок, зітканий з мрій, —
В ньому сузір’я наших надій,
Досі у серці бринить для нас
В сяйві ліхтарень сніжинок вальс,
Сніжинок вальс.

Приспів.

Братерське коло
вірш: Ростислав Братунь

Стежками батьків я іду на Балкани,
Де в кожній стежині легенда живе.
Ніколи в років глибині не розтане
Та пам’ять, що вічним звучанням зове.

Приспів:

Колом, колом, колом
Спогади ідуть, —
Партизанська доле,
Партизанська путь!
Ватри не згасають,
Ватри на горі,
Полум’я палає
В крилах прапорів.
В коло, в коло, в коло!
Сплетемо обійми.
Нашій мирній долі
На сторожі стіймо!

Батьків наших друзі мене зустрічають,
Їх діти й онуки стрічають мене,
Невже в їхнім зорі я тих не пізнаю,
Хто, ніч подолавши, здружився із днем?

Приспів.

Вслухаюсь у пісню балканську дзвінку я,
Балканської вишивки квітне мотив, —
І ніби мене Україна чарує
Своєї краси осіянням ясним.

Приспів.

В тебе тільки раннє літо
вірш: Ростислав Братунь

В тебе тільки раннє літо,
А до мене входить осінь,
І отави — дні прожиті —
Десь за нами, мов покоси.
Десь за нами, мов покоси.

Приспів:

А попереду в цвітінні
Ще не скошені отави
Нам миліші, бо осінні —
Із холодними сльозами.

То ж своїм гарячим літом,
Своїм серцем опали їх,
Щоб, морозами не вбиті,
Нам духмяно прошуміли.
Нам духмяно прошуміли.

Приспів.

В тебе тільки раннє літо,
А до мене входить осінь,
І дорогу не закрити
Не вдалось нікому досі.
Не вдалось нікому досі.

Приспів.

Ватра
вірш: Ростислав Братунь

Веселої ватри відсвіт
У серці пробуджує думи.
Читаю про подвиг вісті
У полум’я тихому шумі.
Переливається червоно
Вогниста хвиля в синяві,
А може, то ідуть загони —
Ідуть у ранки бойові...

Приспів:

Полум’ям,
Полум’ям,
Полум’ям
Прапор над загоном!
Станьте, друзі, біля ватри,
Станьте, друзі, як на варті,
Станьте, друзі, в коло!

І ватри палали в лісах,
І села палали в пожарі,
А смерті кривавої жах
Був завжди із полум’ям в парі.
Виходять з лісу партизани
У наступ на смертельну ніч, —
А полум’я горить, не в’яне,
А полум’я — як вічний клич...

Приспів.

Погашені люті вогні
Вогнями і серця, і зброї.
У пам’ять, легенди, пісні
Приходять безсмертні герої.
Вогнем незгасним ватра сяє —
В ній заповіт усім живим,
Щоби снувавсь за небокраєм
Лиш мирних вогнищ сизий дим.

Приспів.

Вереснева чудасія
вірш: Володимир Лучук

— Чи ви чули чудасію?
Не впізнати в місті площ:
Цілий тиждень і в неділю
Золотий періщить дощ!
У дощі пливе вівторок,
У дощі поплив четвер...
Прилетіло сорок сорок,
Сповістили кожен сквер...

— Чи ви чули чудасію?
Не впізнати в місті площ:
Цілий тиждень і в неділю
Золотий періщить дощ!
Леви з мітлами гуляють
Спозаранку день при дні —
У копиці дощ згрібають,
Палять золото-вогні!

— Чи ви чули чудасію?
Не впізнати в місті площ:
Цілий тиждень і в неділю
Золотий періщить дощ!
Все навкруг заслало димом,
Доки дощ у місті ливсь.
Чудасія: батько з сином
В центрі міста заблудивсь!

Вернись із спогадів
вірш: Ростислав Братунь

Не стань печаллю у моїм житті,
Не сійся смутком на моїй путі,
Бо смуток може болем прорости, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Тебе благаю і тебе кляну,
Тебе, як долю, я не омину,
А долю можна тягарем нести, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Не будь сльозою на моїх літах,
Не дай, щоб усміх спогаду зачах,
Бо спогад може тужно відплисти, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Тобою марю і тобою сню,
Моя любов — як полум’я вогню,
А полум’я вдвох треба берегти, —
Невже, невже не хочеш того ти?!

Відлітали журавлі
1967
вірш: В. Миколайчук

Відлітали журавлі від хати,
Глянула услід старенька мати.
— Ой журавлики, чи з вас хто знає,
Де мій син єдиний спочиває?

Бо у світ широкий ви літали,
Де колись бої важкі лунали.
— Ой журавлики, мені скажіте,
Де ще гинуть материні діти?
— Ой журавлики, скажіте,
Де ще гинуть материні діти?

Журавлі летіли на чужину —
Глянула услід сумна дівчина.
— Ой журавлики ви срібнокрилі,
В якім краю спочиває милий?

Бо я знаю, що ви скрізь бували,
Де йшли війни, де колись вбивали.
— Ой журавлики, ви понесіте
Милому любов мою і квіти.
— Ой журавлики, ви понесіте
Милому любов мою і квіти.

Відлуння твоїх кроків
1969
вірш: Володимир Вознюк

Твої кроки мій забрали спокій,
Ти від мене йдеш в осінню ніч...
Я ж у мріях біля тебе, збоку,
Віями торкаюсь пліч.

І плине час білим птахом в чисту голубінь.
Чому це нас роз’єднала тиха далечінь?
Скажи, чому на моїх вустах є тінь журби?
Луну одну залишив для мене ти.

Те відлуння в моє серце б’ється,
І воно спішить за ним услід.
Стихнуть кроки, та не стихне серце.
Жду тебе з далеких літ.

Вогні Львова
вірш: Ростислав Братунь

Сьогодні в нас побачення зі Львовом;
Вдягнем святковий одяг і підем.
Хай вулиці своє нам скажуть слово,
Нехай нас вечір містом поведе.
Послухаєм, про що шепочуть клени,
Про що шумить в задумі Стрийський парк.
Можливо, що про тебе і про мене
Свою він пісню нам приносить в дар.

Приспів:

Чи знаєте ви тихі львівські вечори?
Чи з милою їх зустрічали,
У сяєві зорі вечірньої пори
Знайоме місто знову відкривали?

До нас історія підійде поруч,
Довірливо прихилить стрімкість веж.
І, як в легенду, ти на Княжу гору
Своє кохання гордо пронесеш.
Нам усміхнуться, наче очі, вікна
Нових кварталів молодих будов,
І блиск вогнів, і далина блакитна
Вестимуть нас у щастя, у любов.

Приспів.

Водограй
1969
вірш: Володимир Івасюк

Котить хвилі наш Черемош,
А куди — не знає,
Поміж гори в світ широкий
Тече, не вертає.
Ми зустрінемось з тобою
Біля водограю
І попросим його щиро —
Хай він нам заграє.

Приспів:

Ой водо-водо, грай, грай, для нас грай...
Танок свій жвавий ти не зупиняй.
За красну пісню на всі голоси,
Що хочеш, водограю, попроси.
Струни дає тобі кожна весна,
Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
І ми заграєм на струнах твоїх —
Хай розіллють вони радісний сміх.

Подивись, як сіру скелю
Б’є вода іскриста,
Ти зроби мені з тих крапель
Зоряне намисто.
Краще я зберу джерела
Й з них зроблю цимбали,
Щоб тобі, дівчино мила,
Вони красно грали.

Приспів.

Далина
вірш: Дмитро Павличко

Під хмарами згасає далина,
Як сиволірний сніг іде і грає.
Мене, як немовлятко, сповиває
І тісно в’яже музика сумна...

Втім, ясний звук до серця долина,
Серпанок сірий долу опадає.
Гей, розлетись думок очварних зграє!
Нам сяє далеч, що пітьми не зна.

Два перстені
1972
вірш: Володимир Івасюк

Як ішла я опівночі
Понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень...

А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я знайшла вінок з барвінку,
Недоплетений учора,
І зробила з нього перстень.

Приспів:

Два перстені — то для тебе,
Вибирай же, любий.
Два перстені — то твій усміх,
А твій усміх — моя згуба.
Два перстені, дня і ночі,
Ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш,
Кинь їх вранці за водою.

Знову осінь нам приносить
В злотих кронах неба просинь, —
Злива дивних барв довкола
І вітрів віолончелі.
Не сумуй за веснотравнем.

Бо ж мелодію забуту
Два перстені нагадають,
Нагадають, як забудеш,
Не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за веснотравнем.

Приспів.

День з тобою
вірш: Ростислав Братунь

Приспів:

День без тебе —
День без сонця,
День без вітру — день...
День з тобою —
Промінь мрії,
Що нас гріє, — день.

Прийди весняною грозою,
Сипни на серце яблунь цвіт.
Я марю і я сню тобою —
Моя любов, мій білий світ.

Приспів.

Прийди і сонцем усміхнися,
Радіти нам удвох звели.
Коли дороги вже зійшлися —
Мостів до щастя не пали.

Приспів.

Елегія
вірш: Ростислав Братунь

У довгій розлуці, в далекій дорозі
Завжди одиноко і сумно мені,
Вривається спогад в нестерпній тривозі
Щоб серце палало, щоб серце палало в юнацькім вогні.

Ти маревом будеш завжди, будеш завжди невідступно тривоги болем.
Твій блиск очей живе в мені,
Як в далині живуть вогні, що ти до них ідеш весь вік
Життя безмежно довгим полем, годинам загубивши лік.

Приходить до мене неждана і ждана
Кохана забута, у світі одна, —
А може, це мрія, тремка і незнана,
А може, це вічно, а може, це вічно зелена весна.

Жовтий лист
1967..1968
вірш: Володимир Івасюк

Скоро вечір...
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання — як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг...

Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.

А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.

Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей.
Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню.
І якщо вітер не розвіє ті квіти,
Не чіпай їх — вони мертві.
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилинки суму у закоханих, що проходять поруч...

Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.

А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.

Запроси до танцю
вірш: Богдан Стельмах

Як почали нас музики до танцю просити, —
Поставали ми у коло — нас не зупинити!
Лиш одна дівчина гарна з нами не танцює,
Всі її у коло кличуть, а вона й не чує.

Скрипка нас у танець кличе
Золотими голосами.
Ой дівчино-чарівнице,
Чом ти не танцюєш з нами?

А та скрипка красно грає,
Солов’їний голос має...
Жваві, хлопче, в тебе пальці,
Запроси мене до танцю!

І вже наші музиканти без одного грають,
Бо своєму скрипалеві весілля справляють.
Знову танці, знову танці, й знову біля хати,
Стала друга дівчинонька, не йде танцювати.

А сопілка в танець кличе
Золотими голосами.
Ой дівчино-чарівнице,
Чом ти не танцюєш з нами?

Та сопілка красно грає,
Солов’їний голос має...
Жваві, хлопче, в тебе пальці,
Запроси мене до танцю!

А чому-то музикантів залишилось мало?
Бо вже скрипку та й сопілку весілля забрало.
Вже лиш тільки цимбалистий струнами туркоче
І танцюють всі дівчата, лиш одна не хоче.

А цимбали в танець кличуть
Золотими голосами.
Ой дівчино-чарівнице,
Чом ти не танцюєш з нами?

Ці цимбали красно грають,
Солов’їний голос мають...
Жваві, хлопче, в тебе пальці,
Запроси мене до танцю.

Запроси мене у сни
вірш: Богдан Стельмах

Йдуть літа — то не біда,
Тільки іноді шкода,
Що в мереживі доріг
Я знайти тебе не зміг.

Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої,
В ті, що збудуться колись.

Запроси мене у сни свої,
Хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої,
Тугу в серці погаси.

Сніг на скронях — не печаль.
Та не раз проймає жаль,
Що я в плині днів не зміг
Розтопить між нами сніг.

Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої,
В ті, що збудуться колись.

Запроси мене у сни свої,
Хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої,
Тугу в серці погаси.

Зелена пісенька
вірш: Володимир Лучук

На ставку Зелене Око
Воду п’є зелений кінь,
Від коня лягла широко
На траву зелена тінь.
А в тій тіні неугавно,
Заховавшись у траві,
Хтось так весело і славно
Виграває на трубі.
Заховавшись у траві,
Хтось так весело і славно
Виграває на трубі.

Із трави зелені звуки,
Як пташки, летять у світ.
І свої зелені руки
Вітровий протяг услід.
Скрізь зелене все, зелене,
Бо зелений час настав!
Навіть гратися «в зелене»
Діти вибігли на став.
Бо зелений час настав!
Навіть гратися «в зелене»
Діти вибігли на став.

Зелений дзвін
вірш: Ростислав Братунь

Зовуть дороги, шляхи нас кличуть,
Щоб відкривати казки на землі.
І з нами завжди — вітер в обличчя,
Краса незнана десь у далі.

Приспів:

А над усім гуде,
В неспокій нас веде
Зелений дзвін —
Весни тривога!
Зелений дзвін —
Весни дорога!
Зелений дзвін —
У всьому!
Іди за ним
Із дому!

До таємниці доріг далеких
Нас обрій вабить знов навесні,
І кілометри, немов лелеки,
Ключами линуть у наші дні.

Приспів.

Зимова казка
вірш: Ростислав Братунь

Ніч зимову іскристу закликаю, зову,
Щоби казка сьогодні нам збулась наяву:
Принеси мені чарів, я прошу, принеси,
В сніговому серпанку, в мерехтінні краси.

Приспів:

Ти мене задивуєш, зачаруєш мене,
Як снігуронька чудом голубим промайне,
Як снігуронька прийде, чи любов це моя
У кружлянні сніжинок, мов зоря, засія.

Буду тебе я звати, щоб нікуди не йшла,
Буду я думку гадати — чи насправді була,
А чи, може, майнула, усміхнулась мені —
І не буде здаватись, що це в казці, у сні...

Приспів.

Знамено полку
вірш: Олесь Гончар

Завтра їду на Вкраїну,
Яку покинув так давно.
Цілую, ставши на коліна,
Своє полкове знамено.

Усе, що разом пережито,
В походах вистраждано, — все,
Я знаю, інший гордовито
Прапороносець понесе.
Я знаю, інший гордовито
Прапороносець понесе.

Звитягу нашу, наші болі,
Загиблих друзів імена
Читаю на шовковім полі
Свого ясного знамена.

Дивлюсь на нього я востаннє
У нез’ясованій журбі.
Всю кров мою, усі скитання
Воно зібрало у собі.
Всю кров мою, усі скитання
Воно зібрало у собі.

Золотоволоска
вірш: Анатолій Драгомирецький

Із якої казки ти прийшла до мене
Й навкруги збудила провесінь зелену?
Із якої казки, із якого дива
Ти, немов жар-птиця, в сон мій прилетіла?

Приспів:

Золотоволоско — ти моя печаль,
Бо твоє волосся — золотий ручай,
Бо твоє волосся я забуть не зміг, —
Дай мені втопитись в хвилях золотих.

Як захмарить небо у осінні дні,
То весняним сонцем світиш ти мені,
Та за сонце більше в тебе ясноти, —
Як зуміла з казки ти сюди прийти?

Приспів.


(версія Назарія Яремчука)
Із якої казки ти прийшла до мене
Й навкруги збудила провесінь зелену?
Із якої казки, із якого дива
Ти, немов жар-птиця, в сон мій прилетіла?

Приспів:

Золотоволоско — ти весняний день,
Бо в очах у тебе сонце молоде.
Золоте волосся — буйні ручаї,
І повік не вийти вже із них мені.

В серці у моєму золотиста повінь
Від отого щастя першої любові.
І коли заходить сонце полум’яне,
Світло так навколо від очей коханих твоїх.

Приспів.

Зустріч у дорозі
вірш: Володимир Івасюк

Автобус їде трасою нічною,
І вечір зоряний рікою
У вікно тече.
Мою сусідку незнайому
Змагає сон, долає втома, —
Вона кладе свою голівку на моє плече.

І мчить автобус, спить дівчина,
Та серце слухає, мовчить.
Вона всміхається дитинно —
Щасливий знак у мене на плечі.

Мені здається, мріється, що з нею
Іду, мов з долею своєю,
За часом золотим.
А на зупинці вона встала,
Взяла валізку і сказала:
«До побачення», і зникла в мареві яснім.

І мчить автобус без дівчини,
А моє серце не мовчить.
Я чую подих її плинних
щасливих мрій у мене на душі.

На тій зупинці я буваю часто
І визираю свого щастя цвіт.
Якщо вже там його немає —
Я переверну й обшукаю,
Я переверну й обшукаю
Весь блакитний світ.

І мчить автобус без дівчини,
А моє серце не мовчить.
Я чую подих її плинних
Щасливих мрій у мене на душі.

Зустрічайте мене
вірш: Ростислав Братунь

Зустрічайте мене, я — ваш брат,
Зустрічайте мене, я — ваш друг.
З вами всім я ділитися рад,
Спільний лан оре спільний наш плуг.
Прокладаємо ми борозну,
Засіваємо щастя зерном,
Нашу добру, щедротну весну
Зігріваєм братерства теплом.

Приспів:

Я іду від людей до людей,
Від народу я іду до народу
І несу почуття молоде,
Оповите у сонячну вроду.

Зустрічайте мене, я — ваш син,
Ваш боєць, ваш незмінний сурмач,
Гордий тим, що в житті не один,
Що душею і тілом я ваш!
Всім нам рідно лунають слова,
Коли ленінський вкладено зміст,
В дружбі сила є, вічно жива, —
Богатирський окрилений зміст.

Приспів.

Калина приморожена
вірш: Микола Петренко

Що в гаю стоїть калина приморожена:
Сік червоний став солодким — був гірким.
Це й мені таке кохання наворожене,
Що я маю на мороз піти із ним.

Приспів:

Ой моя дивна доле,
Це не сльози, не болі,
Не благання дівочі,
Не дівочі жалі:
Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.

Білим снігом всі стежини запорошені,
Там калина необламана, густа.
Це й мені мороз і сонце наворожені —
Хай примерзнуть неціловані уста.

Приспів.

Ой же ти, моя любове наворожена,
Виростаєм серед гаю ти і я.
Милий знає: я калина приморожена,
Я солодка і гірка — навік твоя.

Капелюх
вірш: Володимир Івасюк

Як ішов селом я
В літнє надвечір’я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір’я,
Мого капелюха
Покотив подвір’ям.

Дівчина із хати
Вздріла і метнулась, —
Дала капелюха
Й весело всміхнулась,
Дала капелюха
І мені всміхнулась.

Йду сьогодні знову —
Вітру вже немає,
Свого капелюха
Сам туди кидаю.
Свого капелюха
Сам туди кидаю.

Вітру вже немає —
В серці завірюха,
Дівчини не видно —
Йду за капелюхом,
Йду усім курям на сміх
Сам за капелюхом.

Кленовий вогонь
вірш: Юрій Рибчинський

Як стріла до видноколу, час у даль летить,
Сипле вересень додолу барви верховіть.
І сьогодні, як колись, ти дав мені кленове листя,
У руках приніс, як пломінь, про далеку осінь спомин, спомин...

Приспів:

Не згаси вогонь
Холодом долонь!
Спалах листя у волосся
Я вплету, щоб все збулося.
Не згаси вогонь
Холодом долонь!

Як осінні акварелі вибілить зима,
Долетить віолончелі музика сумна.
Хай лютують сніговії, та завжди мене зігріє
Той жаркий кленовий пломінь,
Що ти дав мені на спомин.

Приспів.

А зима співа недовго — в мареві доріг,
І від листя золотого запалає сніг.
Запалає сніг — і весна, як любов моя, воскресне
Принесе травнева повінь лист кленовий — давній спомин.

Приспів.

Коли я думаю про тебе
вірш: І. Лазаревський

З’явись мені. Для тебе квітнуть весни.
Ну хоч приснись мені, хай марно плаче тихий дощ,
Бо засвітились райдуг перевесла.
Хай марно плаче тихий дощ...

Приспів:

За літа минулі залітає спогад,
За літа майбутні залітає мрія.
Коли я думаю про тебе,
Всі барви знов дарує небо,
Коли я думаю про тебе...

З’явись мені із довгого мовчання.
Ну хоч прийди у сні —
Хай сонце сіло вдалині,
Але омиє завтрашнє світання...
Хай сонце сіло вдалині...

Приспів.

Колиска вітру
вірш: Богдан Стельмах

Де джерело кришталеве б’є,
В синіх горах дивне місце є.
Там юний вітер юність відродив,
В колисанці гойдається своїй.

Цілу ніч я з вітром колихався,
Він зі мною аж до хмар злітав.
Я йому казки розповідав,
Він мені свої пісні співав.

На світанку босий я іду
І додому стежки не знайду.
Мене мій вітер в полі переймав
І на прощання ніжно обіймав.

Цілий день із вітром ми прощались,
Поки темний вечір не настав.
Я йому казки розповідав,
Він мені свої пісні співав.

Колискова
вірш: Михайло Івасюк

Ти спи, любий сину, в щасливому сні,
Довкола нас тиша і місяць в вікні.
Торкається шибок лиш сяєво зір,
Шумить десь далеко смарагдовий бір.

А...

Й від озера лине поклін комиша...
Тебе покриває мій зір і душа.
Хай ніч, любий сину, снує срібний шовк.
Ти спи — на сторожі безмежна любов.

Колискова для Оксаночки
1965
вірш: Володимир Івасюк

Вітер вже нахмурив чорні брови,
Сад затих до ранку, присмирнів.
Під крилом блакитної любові
Спи, дитя, в діброві снів.

Приспів:

Люлі, ластівко, люлі, радосте,
Срібний мій дзвіночку.
Хай твоя весна і в житті, і в снах
Продзвенить струмочком.

Всюди спокій, радіо замовкло,
Птиці снять про небо у гнізді.
Зорі вкрили сяйвом, наче шовком,
Золоту твою постіль.

Приспів.

Кольорові пташки
вірш: Володимир Лучук

Червоні снігурі
Стрибають по дворі.
В задумі чорний крук
Присів на білий сук.

Приспів:

Пташки кольорові у зимоньки-зими...
Рівнесенько вгору клубочаться дими.

Синиці голубі
Співають на вербі.
Шукає омелюх
На морозець кожух.

Приспів.

А горобець-дивак
Вдягнув зелений фрак...
Зелений, то й дарма! —
Бо сірих фарб нема.

Приспів.

Кораблі, кораблі
вірш: Володимир Івасюк

Як почую твій голос в своїх думках,
Моє серце в небо лине, наче срібний птах,
І несе мене у південний край,
Де пливуть в імлі білі кораблі.

Приспів:

Кораблі, кораблі в золотистій імлі,
Ви у долю мою, як в легенду ввійшли.
Ви повік принесли у кохання і сни
Дивний клекіт весни, кораблі.

На морськім узбережжі, гулкім, сія твоя постать —
Синій профіль... І без тебе я, і без тебе я —
Корабель із мрій, що наснивсь давно,
Колихавсь між хвиль і пірнув на дно.

Приспів.

Ласкаво просимо
вірш: Володимир Івасюк

Приїздіть, просим ласкаво, гея-гей!
Друзі з Києва, Полтави, гея-гей!
Край зелений, його люди —
Всі чекають з сонцем в грудях
На гостей!

Приспів:

У нас зелені буки
Звели до сонця руки.
Ми — Довбуша онуки,
Й за неньку стала нам весна.
Гей-гей, за сині гори,
Гей-гей, понад простори
Лети у світ широкий,
До друзів, пісне голосна!

Приїздіть з Москви, Рязані, гея-гей!
Друзі дорогі, кохані, гея-гей!
Край зелений, його люди —
Всі чекають з сонцем в грудях
На гостей!

Приспів.

В наших горах спів лунає, гея-гей!
То щасливе серце грає, гея-гей!
Дзвінким хором стоголосим
Щиру пісню ми підносим
Для гостей!

Приспів.

Літо пізніх жоржин (Жоржинне літо)
1978
вірш: Ростислав Братунь

Осіння грозо остання,
Спали ті забуті стерні,
Як спогад, що не поверне,
Як спогад про кохання.

Про нас у далекім літі,
Щасливих, наче діти,
В осінньому літі, жоржинному літі,
Спогад, грозо, спали!

Незваною жінка з дзвінкими очима
Приходить з далекого літа.
Земна і жагуча, та тільки незрима,
Як тайна, від мене закрита.

Приходить до мене з глибокого серпня
В печальній і тихій задумі.
Чекання холодними росами терпне
В жоржиновому пізньому сумі.

Бентежно і гостро вриваються в спогад
Цілунків її блискавиці.
Чекання не гасне під небом тривоги,
Не гасне, як спалах зірниці.

Про нас у далекім літі,
Щасливих, наче діти,
В осінньому літі, в жоржинному літі —
Спогад, грозо, спали!
Спали! Спали!

Лиш раз цвіте любов
вірш: Богдан Стельмах

Поглянь, усе навколо зацвіло:
Ясна вода і сонце золоте.
Цвітуть гаї, цвіте густе зело,
Чому ж любов так довго не цвіте?
Так довго...

В ріку перероста дзвінкий ручай,
Журбою розквіта гірка печаль.
А ранок сонцем кожен день цвіте для нас,
І лиш любов цвіте один-єдиний раз...

Стрімка ріка загубиться в морях,
Журбу розвіють радощі весни.
Минеться все, але любов моя
Не зронить цвіту навіть восени.
Не зронить!

В ріку перероста дзвінкий ручай,
Журбою розквіта гірка печаль.
А ранок сонцем кожен день цвіте для нас,
І лиш любов цвіте один-єдиний раз...

Мандрівний музика
вірш: Володимир Івасюк

Привіт дорогам в ріднім краю
Й небу, що кличе нас в зореліт,
Шелесту лісу, шепоту моря,
Людям і птахам — щирий привіт.

Приспів:

Груди відкриті, очі в блакиті,
Звуків у серці — цілий океан, —
Всі вони, наче ягоди з грона,
Линуть весільно на мій нотний стан.

Я — мандрівний музика, друзі,
Славлю кохання, сонце, весну.
І чи я в щасті, і чи я в тузі,
З струн моїх лине спів вдалину.

Приспів.

Мила моя
1968
вірш: Володимир Івасюк

Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину
І попрошу вітра зворів,
Щоб не спав, не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.

Приспів:

Мила моя, люба моя,
Квіте ясен цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу в устах цілунки,
Радісні пісні,
А в руках несу я ласку
Й квіти весняні.

Якщо ж вітер полетіти
В полонини не захоче,
Все одно знайду я квіти,
Що так люблять сині очі.
Перейду я бистрі ріки
І піднімусь аж за хмари,
І шляхи мені покажуть
Твоя врода, твої чари.

Приспів.

Моя мечта
вірш: Андрій Дементьєв

Любовь моя, где б ни была ты, —
Я всё равно тебя найду.
Проходят годы виновато,
А я всё нашей встречи жду.
А я всё нашей встречи жду.

Припев:

Свою мечту в себе ношу я,
О ней печалюсь и пою.
Я так боюсь любовь чужую
Принять поспешно за свою.

Я не хочу любви попутной,
Случайных встреч, случайных слов.
Пусть будет радостно и трудно
С тобою, первая любовь.
С тобою, первая любовь.

Припев.

Хочу, чтоб ты обняла землю,
Вместила мир в глаза свои.
Я лишь такой тебя приемлю
И не приму иной любви.
И не приму иной любви.

Припев:

Приди ко мне порою вешней
И в первый, и в последний раз.
Ты стань навек моей надеждой,
И чтоб надежда та сбылась.

Моя пісня
вірш: Володимир Івасюк

Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
І де б не був ти, пісня стане
Повік подругою тобі:
У радості осяє ніжно,
Розрадить в горі і журбі.

Приспів:

Від пісні квітнуть у житті
Троянди білі і рожеві,
І мрії про красу й любов,
Як сонечко в ясному небі.
Як сонечко в ясному небі.

І ти згадаєш світлу юність
Серед Карпатських синіх гір,
І буде вічна наша дружба,
Мов сяйво вечорових зір.
Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

Приспів.

Моя ти зоре
вірш: Олесь Гончар

Моя ти зоре, Карпатські гори
Стоять кругом, кругом,
А думи вільні, а думи хвильні
Витають десь понад Дніпром.

Сіріють доти чужі навпроти,
Нічого більш нема.
А там десь дома весна знайома
Зелені руки підійма.

Зі сходу вітер духмяних квітів
Довіяв аромат.
Чиє кохання, чиї зітхання
Донеслись вітром до Карпат?

Моя ти зоре, високі гори
Нас не розлучать, ні!
Як вірна поміч, зі мною поруч
Ідеш ти завжди на війні.

Над морем
вірш: Дмитро Павличко

В морі я хотів печаль свою втопить,
Я до моря вийшов рано — море спить.

І мені його будити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.

І мені його смутити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.

І мені його самого стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Нам спокій, друже, тільки сниться
вірш: Роман Кудлик

Нам спокій, друже, тільки сниться,
Поглянь — крізь відстані і дні
Тачанка лине, наче птиця,
І наша юність на коні.

Нам спокій, друже, тільки сниться,
Поглянь — крізь хмари грозові
Там краснодонців мужні лиця —
Йде комсомол на смертний бій.

Приспів:

І нам в дорозі не спіткнутись,
Ще вище наш червоний стяг,
Вогонь священний революцій
Не одпалає у серцях!
Вогонь священний революцій
Горить у молодих серцях!

Нам спокій, друже, тільки сниться,
Поглянь же — днина золота.
Пшеничне поле колоситься,
Гагарін землю обліта.

Вітчизно, мій багряний квіте,
Твоя нас кличе далина.
Вже комунізму свіжий вітер
Тугі вітрила напина.

Приспів.

Наче зграї птиць
1972
вірш: Володимир Івасюк

Наче зграї птиць, роки ідуть —
Я спішу за ними в дальню путь.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем пломінким.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем пломінким.

Бо те море — диво на землі —
Колихає білі кораблі,
В мужнім голосі його сія
Юність і любов моя.
В мужнім голосі його сія
Юність і любов моя.

Хочеться, аби морська блакить
Проливалась в серце кожну мить
І щоб був щасливий кожен день
Для моїх дзвінких пісень.
І щоб був щасливий кожен день
Для моїх дзвінких пісень.

Незване моє кохання
вірш: Ростислав Братунь

О незване моє кохання,
Ти, можливо, — лиш юності спалах.
Бо приходиш крізь довге чекання,
Коли зовсім тебе не чекала...
Ні, не треба, не треба, не треба!
Обійди, я молю, стороною,
Як гроза віддаляється з неба,
Грім лишивши бриніти струною.

О незване моє кохання,
Ти неждане і ждане тривожно.
На світанок гірке сподівання,
Як чекати вже більше не можна.
Ні, не треба, не треба, не треба!
Усміхнись і сховайся за обрій,
Так як сонце втікає із неба
У осінній негоді недобрій.

О незване моє кохання,
Залишися довіку у мріях,
Бо задовго тривало чекання,
Щоб ти щастя принесло — не вірю!
Ні, не треба, не треба, не треба!
Недоспівана буде хай пісня —
І живе не відкрита для тебе
Одинока любов моя пізня!

Нестримна течія
вірш: Богдан Стельмах

В мріях я була завжди твоя,
В мріях ти завжди був мій,
Та часу течія, нестримна течія
Змела сліди тих мрій в душі моїй.

Приспів:

Зникло наше бути чи не бути,
Ген за гори з журавлями одпливло,
І тепер не знаю, як забути
Те, чого ніколи не було.

Щирий сміх торкався вуст твоїх,
Щирий сміх, як перший сніг,
Та днів нестримний біг, та днів нестримний біг
Змести повік не зміг той перший сніг.

Приспів.

В мріях я була завжди твоя,
В мріях ти повік був мій,
Та часу течія, нестримна течія
Лишила давній біль в душі моїй.

Приспів.

Ноктюрн осіннього міста
вірш: Ростислав Братунь

А у тому місті, місті в падолисті
На асфальті зорі кленів зайнялись.
Знову твої очі, мов озера чисті,
Кличуть мене в юність, як було колись.

Приспів:

Знову осінь прийшла і туга щемка,
Знову мрія зове, знову прошу тебе —
Повернись! Повернись!
Знову пісня дзвенить і серце тремтить,
Знову жду — не діждусь,
Знову кличу тебе —
Озовись! Озовись!

А у тому місті, де тебе я втратив,
Йде бентежна осінь, як ішла колись,
І сади палають у багряній ватрі,
Кличуть нас у юність, як було колись.

Приспів.

Ой зацвіла рожа
вірш: народна пісня

Ой зацвіла рожа в гаю,
Ой рожа та й рожа.
Любить тебе не гадаю,
Забути не можу.

Любить тебе не гадаю —
Ти не моя мила,
А шукати іншу любку
Вже мені не сила.

Кожну нічку темнесеньку
Лиш тебе я кликав
І у твої воротечка
Калини натикав.

І казав я тій калині,
Що ти мені люба
І до серця так пристала,
Як кора до дуба.

Освідчення
вірш: Роман Кудлик

Скажу тобі, поле, скажу вам, і ліс, і роса,
Не все ще зробив я, не все ще сказав,
Та знаю напевно — я твердо стою,
Тебе над усе я, Вітчизно, люблю.

Приспів:

І пісня — на повен голос,
І жити на повен зріст,
І день мій — квітучий колос.
Я — твій молодий комуніст.

Ти пісня і праця, і матері ніжна рука,
Ти голос сурми у червоних полках.
Крило лебедине, і шлях до зірок,
І з профілем рідним партійний квиток.

Приспів.

Була б ти щаслива, то буду щасливим і я,
Я тільки маленька кровинка твоя.
А треба пролитись — не згаюсь на мить,
Хай гордо твій стяг у віках майорить.

Приспів.

Передвістя
вірш: Ростислав Братунь

Коли між нами не було нічого,
Коли нічого зовсім не було,
Ні ти, ні я не знали про кохання,
Її тривог, ні добра, ні зла.

Ні безнадії, ані сподівання
Не йшли до нас у спокійні дні.
Ні в наші тихі ночі, ні в наші тихі сни,
Коли між нами не було нічого.

Приспів:

Але ти ішов уже до мене,
Як нестримне повені кипіння,
Божевілля провесни зелене,
Радості незнаної видіння.

Коли між нами не було нічого,
Була несміла пісня в надвечір'ї,
Був силует блакитний, як тінь лісів в Загір'ї,
Коли між нами не було нічого.

Приспів.

Перший сніг
вірш: Ростислав Братунь

Перший сніг нагадає мені сивини памороззю,
Нагадає мені, що вплелася вона у волосся.
Відчиняє зима свої білі холодні ворота,
І немає від них, і не буде від них повороту.

Приспів:

Та настане година, і спогад розвіє печалі
І розквітне весна, коли пісня бринітиме далі.
І всміхнеться вона знов промінням блакитним до тебе,
Неосяжно високе і радісне юності небо.

Перший сніг — оповісник терпкої задуми і туги.
Перший сніг над усім. Та нема ще морозів і хуги.
Він розтане іще, не зав’ялить зеленого листу,
Тільки молодість він назавжди виряджає іскристу.

Приспів.

Пісня буде поміж нас
1971
вірш: Володимир Івасюк

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То ж чому згубився твій самотній слід —
Знаєш ти одна, ти одна...

Приспів:

Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос — щедра повінь,
Я, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.

Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой глибокими, навесні,
Забринить дорога та не спокоєм
Вдалині мені, вдалині...

Приспів.

Пісня про тебе (Ти)
1973
вірш: Ростислав Братунь

Бачу тебе я в хвилі морській.
Бачу тебе я в хмарі легкій.
Бачу тебе я в срібній росі.
Бачу тебе я в першій грозі.

Ти підносишся деревом сил.
Ти підносишся променем цим.
Ти підносишся колосом з нив.
Ти підносишся дивом всіх див.

Чую тебе я в пісні риданні.
Чую тебе я в скрипці благанні.
Чую тебе, як печаль забринить.
Чую тебе, лиш тебе, кожну мить.

Вірю тобі я завжди і нині.
Вірю тобі, як сонцю і днині.
Вірю тобі, бо без віри не жить.
Вірю тобі, лиш тобі, кожну мить.

Повір очам
вірш: Володимир Кудрявцев

Чому ти не віриш моїм очам
І погляд свій рониш долу?
А я сподівалась в розлуці, що нам
Довіра не зрадить ніколи.

Приспів:

Глянь же в очі
І мені ти знов повіриш.
Знай, що серцю
Все вони розкажуть щиро,
Бо в коханні
Очі знають серця мову.
Глянь,
І ти повіриш знову.

Птахи відлітають і їх не спинить, —
Чи можеш ти біль їх збагнути?
Хоч твій погляд — як мить,
Але спогад щемить
В моїм серці, як пісня забута.

Приспів.

Повір цим очам і, як сон, промайне
Той сумнів, що душу бентежить.
За тобою піду, як покличеш мене
У життя, у степ безмежний.

Приспів.

Расскажи мне, отец...
вірш: Андрій Дементьєв

Отец, расскажи мне о прошлой войне.
Прости, что прошу тебя снова и снова.
Я знаю по ранней твоей седине,
Как юность твоя начиналась сурово.

Отец, расскажи мне о друге своём.
Мы с ним уже больше не встретимся в мае.
Я помню, как пели вы с другом вдвоём
Военные песни притихнувшей маме.

Припев:

Отец, раздели свою память и грусть,
Как тихие радости с нами ты делишь.
Позволь, в День Победы я рядом пройдусь,
Когда ордена ты, волнуясь, наденешь.

Отец, я их знаю давно наизусть,
Те песни, что стали твоею судьбою.
И если тебе в подголоски гожусь,
Давай, мы споём эти песни с тобою.

Припев.

Рождение дня
вірш: Андрій Дементьєв

Когда восходит солнце и над морем
Всё небо заливает синева,
Мы звукам пробужденья молча вторим,
Мы звукам пробужденья молча вторим
В предчувствии чудес и волшебства,
В предчувствии чудес и волшебства.

Припев:

И музыка прозрачная струится,
Пронзает нас
И уплывает вдаль.
А мы с тобой —
Как две большие птицы
Иль как одна нежданная печаль.

Я к небу вновь протягиваю руки,
И ты душой к нему устремлена,
А мне вокруг — лишь голоса и звуки,
А мне вокруг — лишь голоса и звуки,
Как будто вся природа влюблена,
Как будто вся природа влюблена.

Припев.

И море вдруг предстанет на минуту
Загадочным ожившим существом...
Ловлю себя на мысли, что как будто,
Ловлю себя на мысли, что как будто
С тобою мы вторую жизнь живём,
С тобою мы вторую жизнь живём.

Припев.

Роки вже відшуміли
вірш: Ростислав Братунь

Роки вже відшуміли — коні буйногриві,
З-за стін дощів — лиш тихий передзвін.
На пам’ять нашу, мов весняну ниву,
Лягає спогад, як прозора тінь.

Приспів:

А я благаю: коня сідлайте,
Хай полечу я, мов на вітрах,
Туди, де в просині не чути осені
І казка стелить у щастя шлях.

Було усе на світі — радості й тривоги,
Травневий цвіт, серпневий зорепад...
Благословенні пройдені дороги,
Хоч і не вернуть юності назад.

Приспів.

Світ без тебе
вірш: Василь Бабух

Далечінь між нами — місто доріг,
Далечінь між нами — місто розлук.
Тільки б ти в душі своїй зберіг
Лебединий поклик моїх рук.

Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.

А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль.

Як немає квітки без тепла,
Так нема кохання без чекань!
Я без тебе — човен без весла,
Повернись і в очі мої глянь.

Як немає літа без весни,
Так нема кохання без надій,
Повернися знову в мої сни,
Будь струною скрипки моїх мрій.

Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.

А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль
І стежка в синю даль,
Стежка в синю даль,
І стежка в синю даль.

Серед літа
вірш: Михайло Ткач

Серед літа, серед літа,
Квітка, градом перебита,
Серед літа почорніла у росі.
Краще б дівчина зірвала,
Краще б хлопців чарувала
Серед літа у незайманій красі.

Серед літа, серед літа
Чом ти смутком заповита,
Серед літа не всміхаєшся зорі?
Бо у полі серед літа
Квітка градом перебита,
Перебита, як кохання на порі.

Серед літа, серед літа,
Серед зоряного цвіту
Тяжко-важко розгубити почуття.
Серед болю і тривоги,
В білий день серед дороги
Зупинилось посередені життя.


(скорочена версія для пісні)
Серед літа, серед літа,
Квітка, градом перебита,
Серед літа почорніла у росі.
Краще б дівчина зірвала,
Краще б хлопців чарувала
Серед літа у незайманій красі.

Серед літа, серед літа
Чом ти смутком заповита,
Серед літа не всміхаєшся зорі?
Бо за садом-виноградом
Квітка перебита градом,
Перебита, мов кохання на порі.

Стоїть пшениця, як Дунай
вірш: Степан Пушик

Стоїть пшениця, як Дунай,
Дорога біла в поле кличе,
А ти від мене не ховай
Своє замріяне обличчя.

Приспів:

Я тут стояв колись сумним,
Коли прощався з нашим полем,
Та сум розвіявся, як дим,
Бодай не снився нам ніколи.

Бринить на колосі роса,
Десь птаха стомлено кигиче.
Кохані очі — небеса,
Волосся — золото пшеничне.

Приспів:

У полі свій сріблястий май
Зіркам показує тополя.
Стоїть пшениця, як Дунай,
Стоїть любов моя край поля.

Там, за горою, за крем’яною
вірш: Володимир Івасюк

Там за горою, за крем’яною
Стоїть калина над рікою,
А біля неї дівчина жде —
Чомусь коханий не йде, не йде.

Приспів:

А швидка річка шумить, хлюпоче,
Шалений біг спинить не хоче.
І дивиться дівчина в воду —
Мабуть, боїться коханий броду.

Там за горою, за крем’яною
Ступає легінь вбрід рікою.
Стихають хвилі, прудкі і злі,
І сяє щастя по всій землі.

Приспів:

А синя річка лише хлюпоче,
Ввібравши зорі в свої очі.
І місяць пригорнув калину —
Любов не знає повік зупину.

У долі своя весна
вірш: Юрій Рибчинський

Ти вернешся колись в той перший день,
Ти вернешся і все згадаєш знов.
Я хочу, щоб збулись слова пісень,
Я хочу, щоб збулась любов.

Приспів:

У тебе любов — одна.
У мене любов — одна.
Крізь роки веде вона
У той найперший день.
У щастя — своя струна,
У долі — своя весна.
Хай буде завжди вона
В полоні у пісень.

Сім кроків до весни — та знову сніг,
Той ніжний білий сніг вінчає нас.
Я хочу, щоб збулись зимові сни,
Я хочу, щоб любов збулась.

Приспів.

Нехай іще зима — та все одно
Я двері відчиню своїй весні.
І щастя прилетить в моє вікно
І сонце принесе мені.

Приспів.

Фантазія травневих ночей
вірш: Володимир Івасюк

У ночі травневі наснилась мені
Моя добра зірка,
І світ весь засяяв, і стало в душі
Так радісно, так зірно.
Здається, ввійшов в мої дні весняні
Бентежний неспокій.
І всюди святково на рідній землі
Дзвенять мої кроки.

Приспів:

Мабуть, в житті призначено
Шукати всім зорю ясну
Й нести її в очах і снах
В свою завітну далину.

Минають роки і зростають в мені
І радість, і муки...
Піднімусь угору і зірку візьму
Схвильовано в руки.
Мов долю жадану, її понесу
У дім свій зелений —
Хай щедро осяє всі думи мої
І щастя пісенне.

Приспів.

Чебреці
вірш: Дмитро Луценко

Тихим смутком цвітуть лугові криниці,
А навколо, як море гаряче, —
Чебреці, чебреці,
Запашні чебреці,
Квіти наших чекань і побачень.
Чебреці, чебреці,
Запашні чебреці,
Квіти наших чекань і побачень.

Усміхалися нам, як живі промінці,
У задумливі ночі й світання
Чебреці, чебреці,
Квіти нашого щастя й кохання.
У задумливі ночі й світання
Чебреці, чебреці,
Квіти нашого щастя й кохання.

Як росинка, сльоза на смаглявій щоці,
Зникли в куряві дальні дороги.
Чебреці, чебреці,
Молоді чебреці,
Квіти першого болю й тривоги.
Чебреці, чебреці,
Молоді чебреці,
Квіти першого болю й тривоги.

Все, як сон, і літа, й лугові криниці,
І любов’ю захмелені руки, —
Чебреці, чебреці,
Запашні чебреці,
Квіти нашого смутку й розлуки.
Чебреці, чебреці,
Запашні чебреці,
Квіти нашого смутку й розлуки.

Червона рута
1970
вірш: Володимир Івасюк

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів.

Юнацька балада
вірш: Ростислав Братунь

Там, над могилою героя, —
Скорбота схилених дерев,
Які шепочуть в неспокої,
Що він живе, що не умер.

Приспів:

Весни не вбити, не здолати,
Юнацьких не згасити літ.
І син живе, бо вічна Мати
І вічний молодості квіт.

Полине пісня ця з вітрами
Пелюсток снігом в далину;
Юнак живе десь поміж нами,
Свою шукаючи весну.

Приспів.

О, як прожив юнак той мало,
Як мало він пройшов доріг...
І досі ще здається мамі,
Що лиш переступив поріг.

Приспів.

Його роки пливуть над світом,
Немов хмариноньки ясні,
А він, коханням не зігрітий,
Пала в безсмертному вогні.

Приспів.

Я — твоє крило
1972
вірш: Роман Кудлик

Зірки на снігу, зірки на снігу,
Веселі зірки новорічного свята.
Зірки на снігу, зірки на снігу,
І ми у Карпатах, у синіх Карпатах.

Приспів:

Я — твоє крило,
Ти — моє крило, —
Щастя більшого не треба.
Полетімо в ніч,
В неповторну ніч,
І крильми торкнемось неба.

Зірки на вінках, вінки на воді,
Вінки на воді в синю ніч на Купала.
Зірки на вінках, зірки на воді,
І ще одна впала, на щастя нам впала.

Приспів.

Зірки відгорять, погаснуть зірки,
Та в серці не згасне їх полум’я вічне.
Бо з нами та ніч, бо з нами та ніч,
Та ніч на Купала і ніч новорічна.

Приспів.

Я піду в далекі гори
сучасна версія пісні «Мила моя»

Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила,
Карі очі, чорні брови.

Приспів:

Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.

А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину —
Чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.

Приспів.

Я ще не все тобі сказав
1979
вірш: Степан Пушик

Повіяв буйний вітер із-за гір,
І тане сніг, немов горить папір.
Біжать струмки, біжать серед зими
По тих стежках, куди ходили ми.

Приспів:

То не весна — не вір струмкам, кохана,
Бо теплий вітер в січні, то омана —
Ще будуть заметілі, ще будуть сніговії,
Не вір вітрам, бо квіти їм не вірять.
Прийде весна і всюди крига скресне,
Не вір вітрам, не вір словам облесним.
І буде наша зустріч за зимою,
Ще буду я з тобою, ти — зі мною.

У небі вітер накосив дощів,
Сказати я тобі давно хотів,
Аби слова, холодні та гіркі,
В далеке море занесли струмки.

Повіяв буйний вітер, заспівав,
Я ще не все, не все тобі сказав.
Поклич мене — я по тонкім льоду
До тебе знов дорогу віднайду.

Приспів.

[ Про проект | Головна | Біографія | Пісні | Вірші | Пісенник | Відео | Присвячено | Література | Преса | Компакти ]
[ Українською | На русском ]